Голокост не можна забути

27 січня – скорботна дата.  У цей день Україна разом зі всією світовою спільнотою вшановує пам’ять жертв Голокосту ‒ однієї з найстрашніших та найжорстокіших сторінок історії людства ХХ сторіччя.
       Трагедія єврейського народу в роки Другої світової війни ‒ це скорботний урок для всього людства, застереження про небезпеку расизму, ненависті й нетерпимості, який завжди нагадуватиме про страшні наслідки одержимої ідеології, яку сповідували прихильники фашизму.
Саме в цей день у 1945 році було звільнено в’язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцімі.
       Голокост – переслідування та знищення євреїв нацистами та їх прибічниками після приходу до влади Гітлера та до закінчення Другої світової війни. Страхітлива політика терору проти євреїв в окупованій Україні знищила їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту. 
Жертвами Голокосту в Україні  стали понад 1,5 млн осіб.

        Місця найбільших масових страт євреїв в Україні: Бабин Яр (Київ) – більше 100 000, Богданівка Одеської області – понад 40 000, Дрогобицький Яр (Харків) ‑ близько 20 000, Кам’янець-Подільський – 23 600, Дальник (Одеської обл.) – близько 18 000, урочище Сосонки біля Рівного – понад
17000жертв.
        Через жахи гетто і нацистських таборів смерті пройшла безкінечна кількість чоловіків, жінок, дітей, і лише деяким з них вдалося вижити. Ті, хто лишилися в живих, самим своїм життям несуть нам найважливішу думку: про тріумф людського духу. Вони є живим підтвердженням того, що тиранія, навіть якщо вона виникає, ніколи не святкуватиме перемогу.

       У День скорботи та пам’яті ми схиляємо голови перед тими, чиї житті забрали страшні події тих часів та згадуємо українців, які всіма способами намагалися їм допомогти, і нерідко платили за це своїм життям.